Коли для звільнення посадової особи підстави не потрібні та які суди розглядають такі спори

Нещодавно у США Ілон Маск програв трудовий спір у справі про звільнення профспілкового активіста. Компанія Tesla змушена його відновити на посаді з виплатою компенсації.

А що ж цікавого відбувається в  нашій судовій практиці по трудових спорах.

Розповімо про один з недавніх кейсів.

Зазвичай трудові спори про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в колег асоціюються із судами загальної юрисдикції. Проте, якщо питання стосується топ менеджменту, слід бути уважним.

Наш випадок: керівник звільнений впорядку п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України – «припинення повноважень посадової особи» звернувся до суду загальної юрисдикції з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди (загалом сума з шістьма нулями).

З першого погляду начебто все вірно:

Ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають зцивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пункт  3 ч. 1 ст. 20 ГПК України в свою чергу передбачено,що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Перші дві інстанції відмовили в задоволенні позову по суті, що нібито було логічно.

Проте, касаційна інстанція закрила провадження у справі з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в Постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, зазначивши, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Суть правової позиції  Великої Палати зводиться до того, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке:

за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крімт акого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень за ч. 3 ст. 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи  припинені за ч. 3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи з такого припинення повноважень.

До 28.03.2014, коли відповідно до п.п. 1 п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10.10.2013 набрала чинності нова редакція п. 4ч. 1 ст. 12 ГПК України, юрисдикція господарського суду поширювалася навищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28.03.2014 - за участю будь-яких юридичних осіб».

Відтак,оскарження правомірності розірвання трудового договору в порядку п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України слід все ж таки здійснювати через господарські суди.

Що ж стосується відсутності підстав для звільнення – Велика Палата визначила наступне:

01.06.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014, відповідно до п.п. 1 п. 1 якогоч. 1 ст. 41 КЗпП України доповнено п. 5 такого змісту «5) припинення повноважень посадових осіб». Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачення такої підстави розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітноїплати за шість місяців.

З огляду на вказане під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за п. 5 ст. 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою)передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Відповідно, наведення підстав для припинення повноважень посадової особи не потрібно, оскільки законодавством передбачений механізм компенсації – виплата середньої заробітної плати за шість місяців.

В нашому ж випадку, з огляду на те, що повноваження позивача припинені за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП Україн,  а ним оскаржується  рішення органу управління  щодо такого припинення, інші позовні вимоги є похідними – спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Результат: Після трьох років розгляду судами спору про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - «віз і досі там». Опонент розпочинає новий виток судових процесів, а Клієнт (новий керівник) - четвертий рік успішно працює.

Висновок: Адвокати знають чинне законодавство, а хороші Адвокати – знають в т.ч. і судову практику.

‍

‍

‍