Нерухомість та аліменти - шлях до компромісу.

На практиці існує багато ситуацій, коли колишнє подружжя не може порозумітися через розмір аліментів, небажання одного з подружжя знятися з реєстрації та виселитися з квартири, що є приватною власністю іншого, небажання чоловіка/жінки мати справу з органами виконавчої служби та правовими механізмами стягнення коштів (у разі виникнення заборгованості).

Доволі часто причиною таких непорозумінь  є проста неможливість  того з батьків, з ким залишається проживати дитина, забезпечити її житлом.

Сімейний Кодекс України пропонує нам доволі цивілізований спосіб вирішити ситуацію.

Згідно ст. 190 Сімейного кодексу України, є законодавчо врегульована можливість припинення сплати аліментів на дитину, а саме: договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (земля, будинки, споруди як житлового, так і  нежитлового призначення).

Простіше кажучи, батько/мати, хто проживає окремо від дитини передає у власність своє приватне нерухоме майно (зареєстроване за ним) за умови припинення його аліментних зобов'язань.

Особливості угоди про припинення аліментних зобов'язань наступні :
‍

• Нотаріальна форма.
• Необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування.
• Якщо дитина досягла 14-ти років, вона бере участь в укладенні цього договору, як сторона договору (договір буде носити характер тристороннього).
• Набувачем права власності на нерухоме майно є дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає на праві спільної часткової власності.
• У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Договір може бути розірваний у разі, якщо цей обов’язок не виконується.
• Укладення  угоди не позбавляє від обов’язку нести додаткові витрати на дитину.
• На це майно не може бути звернене стягнення та   воно не може бути  відчужене без дозволу органу опіки та піклування до досягнення дитиною повноліття.
• Договір може бути визнаний судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна, але лише у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У такому разі у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.