Огляд Закону України «Про публічно-приватне партнерство»

Огляд Закону України «Про публічно-приватне партнерство»

31 жовтня 2025 року набирає чинності Закону України «Про публічно-приватне партнерство» № 4510-IX (далі — Закон). Слід врахувати, що не усі положення Закону набирають чинність одночасно і деякі з них будуть впроваджуватися поступово.

Документ став відповіддю на нагальні потреби повоєнної відбудови та інтеграції українського законодавства до європейського правового поля. Закон визначає сучасні правила співпраці держави, територіальних громад і бізнесу у реалізації масштабних проєктів, що особливо важливо в умовах дефіциту бюджетних ресурсів і потреби залучення приватних інвестицій.

Закон комплексно кодифікує підходи до ППП (у т.ч. поза межами концесії), гармонізує процедури відбору приватного партнера й укладання договорів, а також чітко розмежовує ППП і публічні закупівлі — на процедури відбору приватного партнера Закон України « Про публічні закупівлі» не поширюється (lex specialis).

Новели та ключові зміни

• Чітка уніфікація термінології (зокрема, «грант для ППП», «плата за експлуатаційну готовність», «допоміжне майно»).

• Відокремлення договорів ППП від публічних закупівель, що дозволяє уникнути дублювання процедур і зробити партнерство більш гнучким.

• Запровадження поняття «допорогових проєктів» (вартістю < 5,538 млн євро), які отримали спрощений порядок ініціювання та підготовки.

• Закріплення принципів сталого розвитку та обов’язкової відповідності проєктів ППП цілям сталого розвитку ООН і системі оцінювання UNECE PIERS.

• Розширення сфер застосування: від транспорту та енергетики до соціального житла, охорони здоров’я, туризму, цифрової інфраструктури (ст.4 Закону).

Основні положення

• Суб’єкти: публічні партнери (держава, громади, господарські товариства публічного сектору) та приватні партнери (юрособи України чи ЄС, створені спеціально під проєкт).

• Форми: концесійний договір або інший договір ППП (змішані форми також дозволені).

• Об’єкти:  існуючі та/або створювані об’єкти (об’єкти інфраструктури, житлової та соціальної сфери, ІТ-рішення, транспорт, енергетика, рухомі новостворені об’єкти тощо.)

• Джерела фінансування: приватні кошти, кредити, держбюджет, місцеві бюджети, гранти міжнародних донорів. інших джерел, не заборонених законодавством.

• Створене майно: діє загальне правило – усе, що створюється/придбавається «для» об’єкта ППП, належить публічному партнеру (або держ/комунальному підприємству чи госптовариству публічного сектору). Водночас «допоміжне майно» (наприклад, офісні чи складські площі для потреб приватного партнера), якщо воно не віднесене до об’єкта ППП, може бути у приватній власності приватного партнера — це полегшує банківське фінансування.

• Повернення. Об’єкти ППП підлягають поверненню публічному партнеру до останнього дня строку ППП (за винятками для житла). Можлива передача 100% корпоративних прав у приватному партнері як форма повернення.

• Земельні питання: земельні ділянки надаються приватному партнеру в користування/оренду на строк ППП або забудова здійснюється за договором делегування функцій замовника (для лінійних об’єктів). Публічний партнер може ініціювати формування ділянок. При розірванні договору право користування «проектною» ділянкою автоматично припиняється.

• Застосовувані конкурентні процедури: 1) торги з обмеженою участю; 2) відкриті торги; 3) конкурентний діалог.

• Вирішення спорів: спори за договорами ППП вирішуються шляхом переговорів або визначеними у договорі процедурами (медіація, експертиза, арбітраж, у т.ч. за кордоном — якщо приватний партнер має іноземні інвестиції); на вимогу приватного партнера чи кредитора публічний партнер за погодженням з КМУ може відмовитися від суверенного імунітету для виконання судових та арбітражних рішень.

Чим вигідна  участь у ППП для приватного партнера?

Закон прямо визначає, що джерелом доходів приватного партнера є платежі, які сплачуються як підтримка здійснення ППП (ст. 5, ст.43 Закону). Вони формуються декількома способами:

1. Платежі від публічного партнера (держави, громади)

– це може бути плата за експлуатаційну готовність об’єкта після введення його в дію (наприклад, дороги чи лікарні). Розмір залежить від досягнення показників ефективності: якість, доступність, надійність .

– можливе співфінансування частини витрат приватного партнера з бюджету або міжнародних фондів.

2. Доходи від користувачів

– залежно від виду проекту приватний партнер може отримувати плату від населення чи бізнесу за користування об’єктом (наприклад, тарифи на воду, електроенергію, транспортні послуги). Закон прямо зазначає: доходи можуть залежати від попиту на суспільно значущі послуги чи рівня використання об’єкта ППП .

3. Додаткові джерела

– право приватного партнера передавати в оренду частину майна, що входить до об’єкта ППП, або створювати та експлуатувати допоміжне майно (наприклад, паркінги, кафе, офісні приміщення) з комерційною вигодою .

4. Фінансові стимули

– гранти міжнародних організацій (безповоротні) та податкові пільги, які іноді супроводжують ППП.

– можливість закладати в договір прогнозований рівень прибутковості (внутрішня норма прибутку враховується при визначенні строку ППП) .

Висновки та рекомендації

Закон № 4510-IX створює сучасну рамку для ППП в Україні, наближену до практик ЄС. Він є інструментом відбудови та модернізації інфраструктури, проте потребує належної імплементації.

Для бізнесу закон відкриває: доступ до інфраструктурних проєктів на прозорих конкурсних засадах, можливість отримувати дохід від плати за експлуатаційну готовність чи користування об’єктом, додаткові гарантії від держави й донорів.

Для органів влади: механізм залучення приватного капіталу без збільшення боргового навантаження, інструмент реалізації соціальних і інфраструктурних проєктів у стислі строки, відповідність європейським стандартам партнерства.

Отже, саме від імплементації Закону залежить чи дійсно він стане ефективним правовим інструментом залучення інвестицій та реалізації проектів відбудови України, тому усім потенційним суб’єктам цих правовідносин важливо розібратися у регулюванні, що ним впроваджується, а також:

- інвесторам — уважно оцінювати механізми захисту своїх інтересів у договорах та брати до уваги вимоги сталого розвитку;

- забудовникам — готуватися до підвищених стандартів прозорості й конкуренції;

- органам місцевого самоврядування — розвивати інституційну спроможність для роботи з ППП.